Сьогодні знову продовжу вам розповідати про Андрія Портнова і деякі таємниці його життя.
Мені дивно чути та читати дописи, які возвеличують цинічну, жорстоку, корисливу і підлу людину, яка з легкістю змінює позицію з огляду на конʼюнктурні необхідність. Саме такий був Портнов. Але сьогоднішній допис не лише про це. Я послухав інтервʼю Генадія Друзенка. Ось воно.
Там Генадій, професійне бачення якого щодо розвитку державності і права України мені на слух імпонує, згадує про те, що Портнов був професором на кафедрі юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка. І мені здалося, що якось його слова кинули тінь на доброчесність вузу, студентів та викладачів. Можливо це не так і Генадій внесе уточнення, що він мав на увазі. Але у не залежності від того, я внесу свою думку з огляду на власний досвід, знання та життєву практику!
Я з відзнакою закінчив юридичний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка. У мене немає жодної четвірки за весь період навчання до отримання диплому магістра права. Так як я перед цим навчався у фізико-математичному ліцеї при НДПІ ім. Миколи Гоголя та закінчив перший курс фізико-математичного факультету НДПІ ім. Миколи Гоголя ( що на мою думку дуже мені допомогло в опануванні навчання у сфері права)- то я був трохи старшим за усіх однокурсників. Природньо, що мене визначили старостою групи, а згодом обрали старостою потоку і курсу. Відповідно я добре орієнтувався в усіх проблемах, які виникали у студентів і володів методами їх вирішення.
То стверджую, що з 1996 року по 2001 ніяких хабарів ніхто не просив і навіть не натякав про таке неподобство!!! Так, шукали підходи різного характеру, щоб вплинути на милість викладачів! Це від додаткових занять, гуртків до поза університетської активності. Купити газети, журнали, книги, а іноді і гарний коньяк – могли. Але так щоб гроші – ні. Ми зверталися до методистів, ангажували їх, як комунікаторів, щоб ті умовляли професорів, яких до речі було по одному на 5 студентів.
Мені пощастило вчитися у професорів Опанаса Андроновича Підопригори, Діни Василівни Бобровоі , Олександра Ксентійовича Шевченка, Лідії Костянтинівни Воронової та багатьох інших чудових легендарних науковців!!! Це було щастя! А академік Селіванов Анатолій Олександрович – став моїм не тільки наставником, а можна і сказати «професійним батьком»!
Увесь курс був успішним. Майже усі відбулися як фахівці у різних напрямках юриспруденції! Від приватної практики до державної професійної служби. З курсу було три народні депутати України, науковці, декілька суддів різних ланок і спеціалізацій, прокурорських працівників, нотаріусів та ін. Більш того, з мого курсу і груп, майже на половині нинішнього складу кафедр факультету є викладачі професори, кандидати та доктори наук.
Мене також запрошували на навчання в аспірантуру на стаціонар. Але я відмовився, бо вже створив із старшими колегами юридичну фірму і мріяв про приватну юридичну практику і власне житло. Якщо чесно, то мріяв я про прокурорську роботу, але навіть і не пробував. Бо у той час туди могла потрапити виключно елітарна молодь у якої батьки мали відповідні звʼязки та можливості. А я був здібний студент, але з провінційного міста і без жодного, на той час, знайомства. Звичайно йшли у прокуратуру через попереднє стажування та атестацію, яку не усі козирні проходили. І їх не брали, не зважаючи на блат. У що зараз навіть не віриться.
Так от, мене залишили на моїй улюбленій кафедрі Конституційного та фінансового права здобувачем на ступінь кандидата юридичних наук. А науковим керівником у мене стала Завідувач Кафедри – професор Шукліна Наталія Георгіївна! За що я їй безмежно вдячний. Взагалі я неймовірно любив свою кафедру і її прекрасний склад! Моя наукова робота і пошук новизни потребує окремого розлогого допису. Можливо згодом. Теж цікаво. Але зазначу наступне.
У 2008 році Андрій Портнов заангажував не одного поважного професора тим, що сприятиме тому, що цей професор стане Завідувачем кафедри конституційного права нашого факультету. Але для цього кафедру Конституційного та фінансового права необхідно розділити на дві. Кафедру конституційного та адміністративного права і кафедру фінансового права. А для цього необхідно збити із посади діючу Завідуючу кафедри Шукліну Наталію Георгіївну. І проти неї почалася брудна інформаційна і професійна кампанія. Що що, а такі інтриги Андрій вмів плести. І от такого розподілу кафедри вони досягли. Мені прийшлося відкріпитися від кафедри і захищався у інший науковій установі ( ще та історія).
Але мова не про те. А про те, що завідуючим кафедри стали не ті професори, яким Портнов обіцяв сприяти, а сам Портнов. Отак у листопаді 2009 року Портнов став професором кафедри конституційного та адміністративного права, а з 2010 року – завідувачем кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Звичайно, що працюючи у Адміністрації Януковича він рідко зʼявлявся в Університеті. Злі язики казали, що замість нього заняття вела інший професор, яка згодом стала народним депутатом України, а зараз є суддею Конституційного Суду України. Зрозуміло від якої політичної сили і за чиєю квотою. А заробітню платню викладача Андрій Портнов залишав на потреби кафедри і це усіх влаштовувало.
Звичайно, що коли після Революції Гідності Портнов утік до Москви- його звільнили. Але після перемоги Володимира Зеленського він повернувся та поновився на посаді в Університеті. І студенти повстали! Ось матеріал у ЗМІ.
Саме Гідність студентів і змусила Керівництво Університету скасувати таке поновлення! От така історія! То пану Геннадію Друзенку я скажу, що свою мету по селекціонуванню юридичних рейдерів та корупціонерів Андрію Портнову реалізувати у стінах КНУ ім. Тараса Шевченка ніколи б не вдалося. Не ті стіни, не той дух там!!!
Джерело