Не секрет, що за майже 10 років своєї “антикорупційної” діяльності, Національне антикорупційне бюро (НАБУ), не довело до якогось реального результату жодної гучної справи. Діяльність державних анти корупціонерів, ЗМІ порівнювали із спортивною риболовлею. Мовляв: схопили хабарника, сфотографувались з акуратно розкладеними на дивані грошенятами та відпустили назад у “дику природу”.
А от скандалів з державним органом влади, який мав би подолати “гідру корупції” було хоч греблю гати. Нагадаю тільки два найновіших. Витік інформації з боку детективів НАБУ з подробицями слідства із корупції на “Великому будівництві, що дозволило підслідним уникнути покарання. І зовсім свіже звільнення детектива НАБУ Андрія Денисюка, що розслідував корупцію на закупівлях дронів, що було пов’язане із неможливістю проводити розслідування. Такі тенденції аж посварили НАБУ з громадськими антикорупціонерами. Як написав відомий журналіст-розслідувач Юрій Ніколов: “Бюро вже не торт. І мої давні жарти, що простіше його закрити і будівлю його продати – несуть в собі лише частку жарту”.
Якщо подивитись з якою швидкістю НАБУ “пробиває чергове дно”, то скоро слід очікувати скандалів пов’язаних із “кришуванням” анти корупціонерами якогось нелегального бізнесу. Тим більше, що гроші USAID, на які жило Бюро, закінчились. А жити якось треба. Так що може й вже почали, заздалегідь, до втрати фінансування.
Хабар, якого не було
Ця історія, яка додала чергову пляму до і так небездоганної репутації НАБУ, почалася на початку 2024. До тодішнього першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації (ОВА) Володимира Орлова прийшов його давній знайомий Олексій, з яким він завів приятельські відносини ще у 2011. Спочатку Олексій, як військовослужбовець ЗСУ (!) просив передати йому автівку для потреб підрозділу. Орлов передав йому ключі від автомобіля, про що написав у соцмережах та навіть отримав грамоту від військової частини, де числився Олексій.
Потім Олексій хотів заробити і начав просити Орлова допомогти йому то продати кар’єр у Київській області, то активи Костянтина Жеваго. І у фіналі благав Орлова підписати документ про виділення 19 га землі у довготривале користування одному з підприємств Дніпропетровщини, яка “зависла” в ОВА на узгодженні. На той момент сам лист з проханням про оренду лісового наділу вже був на розгляді департаменту екології та природніх ресурсів ОВА з початку року. Як згодом виявилося, на ділянці, за оренду якої так просив Олексій, вже зведено пансіонат. А з правом довгострокового користування власники капітального будівництва отримали б і лазівки для його узаконення. Стосовно цього було відкрите кримінальне провадження, яке за дивним збігом обставин було закрито 31 січня 2024.
За розписом посадових обов’язків, узгодження такого документу належить до повноважень глави Дніпропетровської ОВА Сергію Лисаку, Орлов курував в обласній адміністрації зовсім інші питання. Але, за дивним збігом обставин, “просителі” за 19 га землі з’являлись саме у моменти, коли начальник ОВА перебував у відрядженнях або відпустках, і виконання його обов’язків покладали на Орлова. Тільки з травня по серпень таке траплялось 29 разів (!). І кожного разу Олексій, незважаючи на аргументи що “навєрху всьо порєшалі”, отримував від Орлова відмову. Як видно із матеріалів справи, іноді, неодноразово за зустріч.
Врешті-решт, Орлов, через непорозуміння з Лисаком та не поділяючи його дій як глави ОВА, в кінці липня 2024 звільнився за власним бажанням. І гадав, що для нього ця історія “з неприємним запахом” закінчилася. Але не так сталося, як гадалося. 24 жовтня 2024 НАБУ оголосило про підозруОрлову у вимаганні 200 тис. доларів за надання в оренду лісову ділянку площею 19 гектарів. А 25 жовтня Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 15 млн гривень, яку потім збільшили до 22,7 млн.
А далі у справі, яку завели ще у травні 2024, починаються “дивовижні дива”. Зауважимо, що в реальності передачі жодних коштів або виділення ділянки не було. Ба більше, за два дні до підозри НАБУ Орлову, підприємство знов звернулося з клопотанням про узаконення землі до ОВА і знову отримало відмову. Далі, слідчі НАБУ півроку долучали до матеріалів справи запис прослуховування за липень 2024, на якому Орлов три (!) рази відмовляв Олексію. Да і всі матеріали слідства базувалися на свідченнях самого Олексія. Більше того, репліки, де Орлов чітко відмовляє провокатору, НАБУ чомусь розшифровує як “нерозбірливо”. І це вже не кажучи про те, що агент НАБУ і представники самого Бюро фактично вчинили злочин – провокація підкупу (ст. 370 Кримінального кодексу).
Вже під час слідства Орлов згадував, що глава Дніпропетровської ОВА Лисак (колишній посадовець Служби безпеки України) хизувався перед ним знайомствами в НАБУ і погрожував кримінальним переслідуванням: “Лисак з початку року мені постійно казав, що спілкується з НАБУ і вони зацікавлені в моєму звільненні або провадженні стосовно мене”. Крім того, Орлов упевнений у змові між Лисаком (який задіяв свої контакти в СБУ) та просителями. “Олексій натякав, що питання погодили з Лисаком. Після нашої розмови мені особисто телефонував Лисак і погрожував за те, що я зʼясовую це питання”, – каже екс-заступник Дніпропетровської ОВА. За таких обставин історія Орлова зовсім набуває рис “підстави”: підписав виділення землі – сів як порушник закону, не підписав – що ж зробимо з тебе “хабарника”.
А таємничий Олексій згодом виявився агентом НАБУ.
Російський шпигун на службі антикорупціонерів
На особистості “агента НАБУ” Олексія пропоную зупинитися окремо. Точніше, на особистостях. Знайомтесь, Олексій Тороп (саме так він проходить у матеріалах слідства). Він же Гончар, він же Шевченко, він же Карпенко. Він неодноразово міняв прізвища та ІНН.
Кар’єра новоспеченого “агента НАБУ” почалася ще у 2005, коли його засудили в російському Омську до 6 років ув’язнення за шахрайство з нерухомістю, за що він відсидів. Після звільнення він обійняв посаду заступника гендиректора федерального держпідприємства, де знову вдався до махінацій. Проти нього відкрили нову кримінальну справу, після чого він утік в Україну.
В Україні через суд (!) Олексій у 2021 отримав українське громадянство. І того ж 2021 його затримало СБУ на шахрайстві на мільйон доларів. Крім того, на ньому “висять” ще дві справи про шахрайство, які зараз розглядаються у судах. Від української Феміди Олексій сховався у лавах ЗСУ. Але питання, як саме він служить, дуже нагальне. Військовослужбовець Олексій регулярно ходить на судові засідання. Що досить дивно, враховуючи ситуацію на фронті.
Але дивно, навіть не це. Насилу віриться, щоб хлопець, який працював на російських федералів, дивним чином уникнув покарання російської ж Феміди. Та й ще нормально почувався в Україні, до якої теж дивним чином дістався без перешкод. Наприклад, за часів зрадника Віктора “Легітимного” Януковича, Олексія охороняв спецпідрозділ міліції “Титан”. Також “агент НАБУ” пережив без наслідків кримінальне переслідування за шахрайство та ще й з таким бекграундом опинився у лавах ЗСУ під час російської навали. Але ж НАБУ такі “дрібничкі” не цікаві. Напрошується висновок, що вони, як мінімум, в темі, що на них працює шахрай та російський шпигун, який фабрикує для Бюро “шиті білими нитками” справи, щоб імітувати боротьбу з корупцією. Або вже, навіть, “в долі”, про що свідчать останні скандали.
Та й працювати провокатором Олексію не вперше. В березні 2023 він звинуватив екс-голову Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова в підбуренні його до передачі хабара суддям Верховного суду. Діло зараз слухається у ВАКС. При чому у цій “судовій” справі також відсутній підтверджений факт передачі хабаря.
Не до кінця зрозуміла в цій історії роль глави Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака. З одного боку він бойовий бригадний генерал. З іншого, проводить незрозумілу кадрову політику, якшається з відвертими бандитами, вказує у деклараціях недостовірні дані, підозрюється у корупційних діях та, як виявлось має справи з агентурою не тільки НАБУ, а й Кремля. Може очільнику СБУ Василю Малюку, який власноруч ловить високопоставлених “щурів” у контррозвідці, час придивитися ретельніше до діяльності свого бувшого підлеглого?
Зрештою, оцінку діяльності НАБУ дадуть як американські (США будуть розслідувати доцільність виділення коштів USAID ), так і українські (НАБУ підзвітне Верховній Раді) платники податків. Це за витрачені незрозуміло на що кошти. А от за неправомірні дії детективам, суддям та чиновникам доведеться відповідати окремо. В принципі, парламенту вже давно пора прирівняти корупцію до держзради, як ще у серпні 2023 пропонувавПрезидент Володимир Зеленський.
Бо за вікном іде вже четвертий рік повномасштабного російського вторгнення і десятий – непримиримої “боротьби” з корупцією. І шанси перемогти росію у України поки що набагато більші.
Джерело