Україна

Політика

У 1999 році закінчила факультет правознавства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (спеціаліст).

У 2006 році закінчила Університет Вестмінстера (University of Westminster) в Лондоні, факультет правознавства, отримавши диплом бакалавра в області права (Graduate diploma in Law).

У 2007 році закінчила Лондонський юридичний коледж (London College of Law), факультет права, отримавши диплом спеціаліста в галузі права (LPC).

У 2010 році закінчила Лондонську школу економіки та політичних наук (Тhe London School of Economics and Political Science), отримала ступінь магістра з міжнародного бізнес-права. Тема дисертації – “Міжнародні фінансові злочини”.

У 2011 році захистила дисертацію на тему “Корупція в країнах СНД” в Університеті Суррея (University of Surrey.

З 1997 по 2004 рр. – юрист, начальник юридичного відділу в комерційних компаніях. Діяльність: ведення юридичних процесів в судах загальної юрисдикції та арбітражних судах, у тому числі участь у міжнародних процесах. Податкове і митне право, фінансове планування діяльності підприємств, повний юридичний супровід їх діяльності. Податкові спори, робота в кримінальних процесах у якості юридичного консультанта з фінансово-правових питань.

З 2004 по 2005 рр. працювала старшим консультантом Комітету Верховної Ради з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

У 2005 році залишила роботу в комітеті та поїхала за кордон, де одержала другу юридичну освіту. Навчалася в University of Wesminster, College of Law, London School of economics аnd political science. Магістр міжнародного права. Захистила дисертацію з міжнародних фінансових злочинів.

З 2010 по 2014 рр. займалася приватною юридичною міжнародною практикою.

У 2014 році повернулася в Україну.

З квітня по серпень 2014 року – заступник начальника головного управління Адміністрації президента України з питань правоохоронних органів, Голова міжвідомчої робочої групи з антикорупційного законодавства, делегат від України в GRECO (Група держав проти корупції).

За даними ЗМІ, призначення Олени Тищенко на посаду заступника голови управління Адміністрації президента відбулося за вказівкою Сергія Пашинського, який тоді був в.о. глави АП. Свідки розповідали, що Тищенко доповідала особисто Пашинському, доповідні записки теж писала напряму Пашинському та мала вільний графік відвідування в адміністрації.

Брала участь у розробці указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України, законопроєктів із питань реформування та боротьби з корупцією.

З липня 2015 року – голова Управління з забезпечення повернення активів, отриманих злочинним шляхом. У вересні того ж року Тищенко подала у відставку, проти неї було відкрито кримінальну справу.

Роль Сергія та Олени Тищенків у справі про заволодіння арештованими нафтопродуктами Курченка

За даними слідства, екснардеп Сергій Пашинський вступив у змову із власником групи компаній “Фактор” Сергієм Тищенком. Первинний план полягав у зміні порядку реалізації арештованих нафтопродуктів Курченка.

На той час реалізація арештованих активів здійснювалася через перелік торговельних підприємств. Ці підприємства зобов’язані були перерахувати гроші державі протягом 7 днів після продажу активів. Учасники схеми нібито у змові вирішили змінити суб’єкта, якому передають таке майно – з переліку торгівельних підприємств на визначені в ручному режимі державні підприємства. При цьому, якщо раніше гроші у бюджет мали перерахувати через 7 днів після отримання коштів, то за новим порядком перерахування грошей до бюджету можна було відтерміновувати до повної оплати за весь реалізований товар.

Згодом проєкт змін зайшов на погодження до Міністерства юстиції і тодішній заступник міністра Руслан Рябошапка дав негативний висновок. Він пропонував зберегти чинний на той час порядок продажу нафти через перелік торговельних підприємств. Але, за даними слідства, Пашинський через міністра юстиції  та свого друга Павла Петренка пролобіював зміну висновку. І у подальшому від Мінюсту пішов висновок, з якого виключили зауваження щодо корупціогенних факторів і залишили лише дрібні зауваження щодо нормопроектувальної техніки. Однак через медійний розголос тодішній прем’єр-міністр цю постанову не підписав.

Проєкт нового порядку реалізації речових доказів розробляла міжвідомча робоча група з питань антикорупційного законодавства. Керівником цієї групи була Олена Тищенко, колишня дружина Сергія Тищенка. На той час вона працювала в Адміністрації президента, коли в.о. глави АП був Сергій Пашинський.

Колишній заступник глави АП Олег Рафальський на допиті розповів, що саме Пашинський дав вказівку призначити Олену Тищенко на керівну посаду до управління, що займалося питаннями забезпеченням діляльності глави адміністрації. Тищенко нібито доповідала особисто Пашинському, доповідні записки теж писала напряму Пашинському,  а також мала вільний графік відвідування в адміністрації і на роботі зʼявлялась не часто.

Проте Олену Тищенко у рамках справи про нафтопродукти навіть не допитували.

ЦПК зазначає, що характер відносин між Пашинським і Тищенком свідки характеризували скоріше як стосунки керівника і підлеглого. Зокрема, Пашинський нібито міг надавати вказівки Тищенку, підвищувати на нього голос.

За словами свідків, Тищенко неодноразово приїздив до Пашинського разом із колишньою дружиною. Вони нібито розмовляли про конфіскацію активів політиків часів Януковича, часто згадували активи Курченка і обговорювали необхідність створення посади для Олени Тищенко. Власне, згодом її і призначили заступницею керівника управління АП. Разом з ексдепутаткою Тетяною Чорновол вони займалися розробкою проєктів за вказівками Пашинського. Ба більше, Тищенко і Чорновол були подругами і неодноразо підтримували ініціативи одна одної в публічному просторі.

Публічно заступалася за свого колишнього чоловіка Сергія Тищенка та Сергія Пашинського у справі про “нафтопродукти Курченка”

У лютому 2024 року СБУ оголосила підозру екснардепу Сергію Пашинському, його бізнес-партнеру та чотирьом їхнім спільникам. Вони підозрюються у незаконному привласненні та продажі 97 тис. тонн конфіскованих державою нафтопродуктів, які повинні були піти на потреби армії. Завдяки спеціалістам Державної аудиторської служби України встановлено, що внаслідок цих оборудок, які були здійснені у 2014-2017 роках, державному бюджету було завдано збитків на майже 1 млрд гривень.

Пашинський відкидав звинувачення. “Слідчі СБУ та НАБУ вручили мені підозру за так зване “розкрадання” палива “Роснєфті”, яким в інтересах росіян торгував зрадник Курченко. Усе так зване “розкрадання” полягало в конфіскації цього палива та передачі його на користь ЗСУ. Звинувачення відкидаю”, – заявляв екснардеп.

За Пашинського відразу внесли заставу у 272,5 млн грн і він вийшов на волю.

У справі також фігурує бізнесмен, власник групи компаній “Фактор” Сергій Тищенко. У лютому минулого року, під час обрання запобіжного заходу, прокурор САП просив взяти Тищенка під варту із заставою у понад 499 млн грн. Натомість захист і сам Тищенко просили призначити цілодобовий домашній арешт або не більше 10-15 млн грн альтернативної застави. Тоді слідчий суддя відправив його у СІЗО із заставою у 363 млн грн. Згодом, під час продовження дії запобіжного заходу, цю суму зменшили на 30 млн. А в серпні 2024 року апеляція ВАКС знизила суму вдвічі, до 181 млн грн. Станом на сьогодні Тищенко продовжує перебувати в СІЗО.

Його колишня дружина Олена Тищенко назвала цю справу справу спробою “реваншу” силовиків часів Януковича і заступилась за ексчоловіка та Пашинського.

“Що ми маємо сьогодні? Реванш. Чомусь немає вироку щодо Курченка. Але є справа 10-тирічної давнини щодо продажу нафтопродуктів “Роснєфті”, – заявляла Тищенко. Окрім того, вона назвала Пашинського “червоною ганчіркою” у цій справі.

“Сувора реальність у цьому така: якщо сьогодні переслідують за реалізацію на користь держави нафтопродуктів “Курченка”, завтра переслідуватимуть за переслідування Януковича та легітимний шлях України на звільнення з-під російського контролю”, – саме так Тищенко захищала колишнього чоловіка та Пашинського.

До речі, за даними Центру протидії корупції, під час обрання запобіжного заходу Пашинському в рамках цієї справи одним із захисників екснардепа був адвокат Андрій Федур, який також захищав інтереси олігарха Андрія Курченка.

“У 2014 році Федур заявляв, що арештовану нафту хочуть вкрасти і передати “комусь потрібному”​​ на зберігання, щоб створити умови для розкрадання нафтопродуктів. Тоді він також заявляв, що до цього причетні дуже впливові люди в Україні. Зараз Федур захищає вже Пашинського, якого підозрюють у співорганізаторстві ймовірної схеми”, – повідомляли в ЦПК.

Олена Тищенко відома своїми злочинами не тільки в Україні

Колишній журналіст і екснардеп Сергій Тищенко стверджував, що Олена Тищенко була під слідством за кордоном – вона утримувалась в РФ під слідчим ізолятором, проти неї була порушена кримінальна справа в Росії і в Казахстані.

Найбільш відомим “досягненням” Тищенко є співпраця з казахським мільйонером. Йдеться про скандальну справу Мухтара Аблязова, якого звинувачують у шахрайстві, зі збитками для Казахстану у розмірі понад 6 мільярдів доларів. Журналісти стверджують, що родина Тищенків тісно вплетена у цю неоднозначну історію.

“Компанії Сергія Тищенка – це ексчоловіка Олени Тищенко та батька чотирьох її дітей – ці компанії використовувалися для того, щоб номінально керувати активами пана Аблязова. Є декілька назв компаній, через які Аблязов відмивав гроші з Казахстану”, – розповідала Дарія Каленюк, виконавчий директор ЦПК.

Тетяна Чорновол знайшла абсурдне виправдання для подруги навіть у такій ситуації. На її думку, участь Олени Тищенко в історії з Аблязовим – навпаки плюс у роботі в Управлінні з забезпечення повернення активів. Мовляв, тоді Олена Тищенко активи ховала, тепер – шукатиме, бо знає, як їх ховають.

“Олена в той момент була захисником в судових процесах Аблязова, відповідно вона, навпаки, допомагала йому виводити активи, навпаки ховати ці активи. Розумієте, людина з таким досвідом навпаки знає, як їх шукати”, – казала Чорновол.

Також вона заявляла, що домогла Олені Тищенко отримати цю посаду: “Це призначення пролобіювала я, буквально було пролобійовано шантажем Яценюка і Авакова. Насправді вона – єдиний спеціаліст у всьому світі, який може потягнути цю роботу”.

Тищенко обіймала посаду лише кілька місяців. У вересні 2015 року вона подала у відставку нібито через “інформаційні атаки”. Проте насправді проти неї було відкрито кримінальну справу за статтею службове підроблення.

“Аферистка Тищенко подала у відставку. Каже, що не дали повернути активи. Насправді вчора проти Тищенко було відкрито кримінальне провадження за статтею 366 Кримінального кодексу. Її нібито добровільне звільнення – спроба зам’яти історію, бо подальше перебування на посаді було питанням часу”, – заявляв тоді Сергій Лещенко.

Тоді ж він поділився документом, в якому йшлося, що Тищенко володіла нерухомістю за кордоном із порушенням законодавства.

Маєтки Тищенків у Великобританії та Франції

Ще в 2015 році ЗМІ розповіли про розкішний маєток Сергія і Олени Тищенків в Англії. В біографії, яку Тищенко подавала до Верховної Ради, було зазначено, що вона володіє компанією Copper Homes Limited з міста Дуглас на острові Мен. При цьому, згідно з українським законодавством, чиновниці було заборонено займатися бізнесом, поки вона обіймає державну посаду. Відповідно до британського реєстру, у той час компанія володіла нерухомістю в графстві Суррей за адресою Tanglewood, Ravenscroft Road, Weybridge. Ціна маєтку — близько 5 мільйонів фунтів стерлінгів.

Але наприкінці 2024 року британський маєток Тищенків був проданий у межах банкрутства відповідача арбітражними керуючими, призначеними WWRT (Worldwide restructuring of distressed debts & assets – Всесвітня реструктуризація проблемних боргів і активів). А у 2020 році WWRT отримала арешт активів Тищенків на суму 65 мільйонів фунтів стерлінгів у Високому Суді Лондона.

Окрім того, у 2015 році журналісти також повідомляли, що Тищенки володіють маєтком у Франції через фірму Sci Du Grand Chene. Це підтверджує виписка з відкритого реєстру нерухомості у Франції.